не струмочок і не річка... злива.
[Останні записи][Архів][Друзі][Дані користувача]
Below are the 20 most recent journal entries recorded in the "Talitakum" journal:[<< Previous 20 entries]
|
07:42 am
[Посилання] | UPD. Небольшое пояснение для русскоязычных юзеров:
Не имею ничего против русского языка как такового.
Фишка в том, что в моей душе живёт Филолог. А точнее - Филолог Украинского Языка. Когда-нибудь я довынашиваю и произведу на свет его. Но и пока этого не произошло, он вполне активно жизнедеятельствует.
Сие означает, что я ловлю кайф/получаю удовольствие/наслаждаюсь/тащусь/подставьте Ваш вариант от звучания украинского языка. Как литературного, так и "смачних" говірок.
Я завела ЖЖ для удовольствия. Разного, нужно сказать, удовольствия, но и для этого тоже.
Мой блог - моя территория. Как, например, мое жилье. Будьте так добры, заходя ко мне в гости, снимайте обувь и не мешайте мне наслаждаться жизнью.
Всегда ваша, Tali.
___________________________________________________________________________
Тут спілкуються українською. Переважно українською.
Якщо Ви не володієте Українською:
Ви можете коментити російською - я вас зрозумію.
Ви можете коментити білоруською, польською, англійською, японською і сподіватися, що я Вас зрозумію.
Ви можете коментити будь-якою іншою мовою, якщо більше робити нєфіг, але я Вас не зрозумію.
Якщо ви чогось не розумієте, лишіть коментар, і я обовязково перекладу російською.
Мені це абсолютно не важко, більш того, цікаво.
Тому не соромтеся.
Якщо ви володієте українською
і помітили в моєму пості мовну помилку (не плутати з очепяткою)
лишіть коментарій, я буду вдячна.
Якщо Ви володієте українською і будете писати тут російською - ризикуєте отримати бан.
Принципово.
Tags: Важливо!, ЖЖиття, патріотичне
|
|
11:41 pm
[Посилання] | Вор у вора дубинку украл,
Мёртвый живому по морде дал,
Вор на вора пошёл с войной,
Мёртвый с живым пошли домой.
(с)
хочеться іншого життя - це не моє.
це життя: не моє, нічиє, складається з нічого, зовсім не відображається в моїй свідомості і не має еквіваленту в знаковій системі людського спілкування.
кіт шріденгера мертвий і живий одночасно
(а мій кіт просто живий і лізе шерстю через недотрах - так ветеринар сказав.)
дванадцятий день місячних розшматовує свідомість потребою в убивстві і страхом раку.
минулої ночі задавалася питанням, що відніметься від моєї голови якщо (тьху-тьху-тьху) з тих чи інших причин від мого тіла відніметься матка.
кров з міжніжжя раз на місяць;
оргазм, принанні, оргазм певного типу; (+ певні дрібні сексуальні навороти;)
здатність бути вагітною;
одна із ниток зв'язку із Зоряною;
те відчуття, коли від збуждження стискається;
і коли від передчуття страху;
можливість вільно планувати розмір сім'ї;
можливість обіцяти "я народжу тобі дитинку";
психування через затримки;
Подумала,
це все разом - це дуже багато для мене.
дійшла до висновку, що:
бути жінкою - нікуди не дінеться
але це вже буду не я
І це був корисний вклад в структурування самоусвідомлення.
(а ще тепер можна красиво говорити, що головний орган в моєму тілі явно не сердце)
marta-ketro і Ольга Арєф'єва прекрасні.
хоеться закохатися в дівчину.
Зоряна цими днями відлучається від цицьки і на диво слухняна-золота.
Tags: таке
|
|
01:48 pm
[Посилання] | Піарю виключно прекрасну спільноту ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/community.gif) ru_rain
|
12:54 pm
[Посилання] | Подскажите, пожалуйста, гугление результата не дало:)
Есть такая то ли игра, то ли тренинг, во время которой психолог (ведущий) многократно задает один и тот же вопрос: "кто ты?".
Как она/он правильно называется и где можно почитать теоретическое основание?
(можно на самом елементарном уровне, как учебники для первого курса)
кроспосты
|
|
11:03 pm
[Посилання] |
Іноді зненацька страшно (с)
Дивлюся на себе в дзеркало, і розумію, що сама хочу зняти з себе ось цю заколку, якою защібнута сукня, зубами.
Здається, в мені дуже багато сексу зараз.
І, здається, це мають бачити всі зустрічні: той секс ніби просочується-випромінюється через надмірний тиск - видавлюється крізь пори шкіри.
...Раз прийшли у груди ті, кого нема вже.
З ними ті, кого не буде (c)
|
|
08:12 pm
[Посилання] |
орієнтувалася по очам
Нажмите, чтобы проверить себя »»
|
|
01:14 am
[Посилання] |
Шабли
Солнце и плечи,
Ветер и волосы,
Время устало делиться
на полосы,
Жизнь в обещании
Вечной весны.
У кого не бувало такого, що все життя залежить від того, яка погода сьогодні? У кожної людини бувало. Ось сьогодні... сьогодні. Хто живе в Києві, той зрозуміє, що сьогодні. Останній тиждень було сонце, було тепло, була весна, був початок поточного циклу, було життя навколо. А сьогодні.
Я сочиняю Вам
Стихотворение,
Я начиняю его
Озарением.
Барышня, барышня,
Вы безвозвратно пьяны.
Натрапило на очі "Щастя - це коли є кого любити, що робити і на що надіятися"(с)
І тут я зрозуміла як називається той стан - щастя.
Сьогодні з усіх сил намагаюся відтворити його в собі.
Неможна назад в депресію.
Дайте мне руку,
Нынче непросто
Ходить на мысочках
По чистому воздуху
В метре
От прокаженной земли.
...Треба бути чесною з собою: то були не таблетки, не спокій і навіть не весна.
Мене робить щасливою _одна_ людина.
Одна людина - лише одна - дає мені можливість любити, (щось) робити, і надіятися.
Погода. І одна людина.
Від яких же непостійних речей залежить моє життя. Залежу я.
І просити про щось у людини - неможливо, а у погоди - не має сенсу.
Була б віруюча - молилась би зараз. А так -
Хочеться бути пяною і танцювати.
Я обеспечу Вам
Ваше парение
Тайными клятвами
И увереньями,
Солнце и ветер
В бокале сухого Шабли.
............
Солнце и запахи
Белой акации,
В мае так сложно
Не впасть в левитацию,
Жизнь в ощущении
Легкой вины.
Свет всепрощения
В миг восхищения,
В нем и скрывается
Суть обольщения.
Барышня, барышня,
Вы несказанно бледны.
Бледная мимика
Скомканной грации,
Я обретаю удел декорации,
Жизнь с ощущением
Легкой беды.
Барышня, милая,
Ваши сомнения
Лишь составляющая
Уравнения,
Жизнь под лучами
Счастливой звезды.
|
|
10:07 pm
[Посилання] |
лінк
впєчатлітєльним не читати - текст про помираючу маленьку дитину
http://moniava.livejournal.com/858267.html?page=5
|
|
11:38 pm
[Посилання] | Зараз я розумію, чому здорові людит коять суіцид. Що робиться в їхніх головах дні перед цим. Або години.
Це дивний стан. Я не можу означити його словами. Це безумовно не "ось помру і всі взнають, а я буду лежати такий(а) красивий(а) в труні і всі плакатимуть". Це не істерика з биттям посуду. Не театральні перфоманси. Не страх /життя і всього подальшого/. І не божевілля.
Це не можна означити словами "пустота" "вигорання" "самотність" чи "відчай".
Це не потреба у дружньому/близькому плечі.
Я просто нічого не хочу. Окрім сексу, хібащо.
Здається, я могла б зараз убити себе просто з нудьги. Або з допитливості.
Все що зігріває душу - зігріває зовсім на крапельку, хоча в інші часи ці самі ж речі викликали б щенячий захват і абсолютне щастя доби на дві.
Немає більше амбіцій, потреб, бажань, намірів, планів.
Немає більше і обмежень. Я не роблю нічого, чого не хочу і роблю тільки те чого хочеться. Скажімо, не іду в інститут коли встаю вранці, а сідаю дивитися серіали з інету. І вранці встаю тільки у тому випадку, коли хочеться встати а не томущо ранок.
А от зараз не хочеться взагалі нічого.
Жити мені нехочеться.
І це добре, що я маю Зоряну. Зараз я просто буду вкладати її спати, замість того щоб рефлексувати над своєю душою далі.
|
02:34 pm
[Посилання] | Я дибілко.
+ 1 до прогавлених можливостей і шансів.
|
|
09:16 pm
[Посилання] | Двоим лучше, нежели одному; потому что у них есть доброе вознаграждение в труде их;
ибо если упадет один, то другой поднимет товарища своего. Но горе одному, когда упадет, а другого нет, который поднял бы его. Также, если лежат двое, то тепло им; а одному как согреться?
|
|
06:50 am
[Посилання] | ......
Уронила кошка на пол чашку белую фарфор,
Уронила и разбила. Кошку выгнали во двор.
Положили чашку на бок, чашка бредит, кошка спит,
Потому, что у фарфора битый бок во сне болит.
Кошка спит, и кошка видит, как из чашки пьют компот.
Только вот из чашки льется все за ворот, а не в рот.
И сказала кошка чашке: «Ты прости меня, душа.
Я свершила столь неверный и неосторожный шаг»
|
04:02 am
[Посилання] | вночі по радіо крутять таку гарну музику, що хочеться не робити нічого - тільки слухати. Фльор, Хелавіса, БГ, Земфіра, ВВ.
Зоряна спить.
А мені треба переписувати конспекти.
І не думати ні про що інше.
|
|
12:59 am
[Посилання] | Зоряна обмальовує квартиру (вчора була черга унітазу), самостійно вигадує ігри з ляльками і іграшками, замітає (нормально, попадаючи сміттям на совок а не так як раніше), дуже багато малює, трошки ліпить з пластиліну, переживає за Бембі, у якого немає мами, стрибає "як зайчик", і гукає зайчиків в лісі, запрошує мене до танцю і танцює зі мною, закриває руками монітор, "читає вголос", співає, вмикає/вимикає ком'пютер, бере телефон, коли він дзвонить і говорить з людьми, обзиває пивні пляшки і свої колготи однаково - "водки", неслухається нікого.
|
12:57 am
[Посилання] | Що там з економічною кризою?
Безумці ті хто звільняється зараз зроботи?
|
|
07:06 am
[Посилання] | Белая как выпавший снег
Белая как темная ночь
Белая как сакура весной
Милосердная, но не может помочь
Белая как сибирский мел
Белая как нетронутый лист
Я отдал тебе все что имел
Теперь я черный как трубочист
Без имени как меч кузнеца
Невиданная без прикрас
Без начала и без конца
Бывшая здесь прежде всех нас
Я искал тебя, не мог понять как;
Писал тебе, но не было слов;
Я был слепой, но я вижу твой знак
Мой палец на курке, я всегда готов.
Половина соловьиная падь
Половина алеет восток
Ты знаешь сама - с меня нечего взять
Но все что есть - у твоих ног
Я проснулся после долгого сна
Небритый без имени совсем ничей
Моя кровь говорит, что скоро весна
Может быть, в одну из этих ночей.
Аквариум, Белая.
Яку відплату, винагороду був би (якби це був/була ти/Ви) готовий прийняти ліричний герой вищенаведеного тексту?
Я серйозно, мені треба це знати.
І я, здається, біла.
|
|
05:59 pm
[Посилання] | Мене вкотре охопила апатія лінь тоска і ще бог-зна-що.
Хочеться, щоб хтось приїхав, взяв мене на руки, обняв, поцілував, полюбив, непомітив що я немита і нечесана, сказав що все буде добре а потім вирішив за мене всі мої проблеми.
Проблема у тому, що ми з ним однаково розумні і однаково сильні, а значить йому мої проблеми будуть не легші, а значить перекладати їх на нього означало б не любити його.
І я тепер розумію, ЧОМУ багато жінок так люблять патріархат. Це правда легко, коли за тебе вирішують. Спробуй.
|
|
11:20 pm
[Посилання] |
видати їй російський паспорти та забрати наш. всім видати, хто такий же дурень як і богословська
видати їй російський паспорти та забрати наш.
всім видати, хто такий же дурень як і богословська.
нехай їде.
примусово видати.
(с) - ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) romy4
Последний раз пишу про языкі. Все записи можна найти по странному слову мова. Смешное слово.
Некая Інна Богословскоя меня сподвигла.
Мудрая женщина поехала в столицу Русской империи просить Гоголя помощи.
И искать нового Гоголя. В Москве.
Інна Богословскоя поехала бы конечно же искать Гоголя в село Большие Сорочинцы, где 20 марта 1809 года родился Николай Васильевич, но ведь там нет телеканала Россия.
В селе Большие Сорочинцы врядли кто-нибудь поинтерисуется законом про языкі.
"єтот закон польностью унічтожаєт тот язік на котором гоголь стал ізвєстним во всьом мірє", - каже госпожа малороска.
Я благодаря Інне Богословской просветился - украинцы хотят погубить великий русский языкь. И погубят!
"когда в украінє пушкіна пєрєводят на украінскій і дєті учат єті вєлікіє стіхі на НЄМИСЛІМОМ язикє"
А как она играет. Во мне перевернулся русский, как Гоголь в гробу (и в жизнеее).
(клікаємо по лінку - там є відео)
і піаримо, піаримо!
|
|
10:02 pm
[Посилання] |
Про девальвацію вищої освіти, планктон, економічну кризу і економічну структуру суспільства
В жж чудової maryxmas знайшла лінк на чудовий пост mike67, а під ним - іще прекрасніший комент yatsutko
Но основная проблема даже не в формальной грамотности. Большая часть людей вообще живёт в тумане. Они видят и воспринимают только то, на что непосредственно смотрят в данный момент, и только в том случае, если это как-то жестко связано с получением пищи, денег, секса. И даже это они воспринимают поверхностно и односторонне. Всё остальное пребывает для них в непроглядном тумане, и они даже не стараются там что-либо разглядеть. Для массы это норма. И беда не в том, что для неё это норма, это всегда было и всегда будет нормой, а в том, что человека массы сегодня заставляют имитировать деятельность человека более высокой ступени. Он имитирует, но, да, ровно так, как в описанном Вами примере с трипольской керамикой.
...
Потому что, по-хорошему, им положено сидеть в мастерской и вышивать восемь лет крестиком один и тот же узор. А на девятый год хозяйка должна давать им сезон-другой на освоение второго узора. Всё. То же касается и большинства мужчин - по уровню интеллекта они должны точить гайку. Вместо этого они занимаются имитацией чего-то иного, требующего умения думать. Происходит же это просто потому, что людей слишком много. Если всех их занять в материальном производстве, от гаек и вышивок крестиком будет некуда деться. И цивилизация выработала защитный механизм, заняв этих людей бессмысленным подражанием интеллектуальной работе. Все эти миллионы клерков, журналистов, менеджеров существуют только потому, что если бы они все делали в день по гайке и вышивке крестиком, это была бы настоящая катастрофа...
Пред лицом надвигающегося економического кризиса останнім часом багато думаю про різні речі.
Про "потрібен секретар на телефон, дівчина, 22-30 років В/О", про гувернанток для 2річних дітей з дипломами інязу в кишені, про купу бюджетних місць в ненайпристижніших ВУЗах - громадяни держави оплачуть 5 років освіти майбутніх секретаршх та менеджерів; і ті жіночки 40-60 років, котрі у віддалених селах по 16 годин на добу оброблюють землю - вони на рівні з усіма сплачують всі прямі і завуальовані податки. Ці копійки дуже, дуже, дуже важко заробляються. Ця частина ВВП обливається тонами солониї води в процесі свого твореня. І рівно в той же час, в який баба Галя пяту годину поспіль поле грядки, одна з секретаро-менеджерів фотографується для Корреспонденту на фоні ягуара; В ту вечірню мить, коли баба Галя тягне на власній спині дрова в дім, топити грубу, - інша з них говорить в інтервю: "Формулировка “спальный район” звучит трагично. Не играет роли развитость инфраструктуры района... Для менеджеров высшего и среднего звена, оплота формирующегося национального среднего класса, главное — жить среди людей своего статуса." Моя бабуся пережила голодомор. Вона знає смисл слова "трагічно". І я знаю, куди вона плюнула б цій жінці. І що б вона розсказала про формування національного середнього класу. Формулювання то яке, вдумайтесь тільки! Та корова хоч розуміє значення окремих слів, котрі його складають? Особливо сильно мене цікавить, як вона розуміє слово "національний".
Ще я думаю про лікарів, котрі за 20 і більше років роботи і на думці не мали поцікавитися "новим в світовій медицині" - якщо не напрацюваннями іноземних колег, то хоч би порівнювати рекомендації ВОЗу за різні роки.
Ще я думаю про те, що 50% українських чоловіків не здатні стати батьками так легко, як це передбачено природою і про те, що ніхто цим не переймається.
Про давно вже дорослих розумних успішних самостійних жінок, котрі в один голос говорять, що загальнообовязкова шкільна освіта склала для них всього-навсього десять років згаяного часу + кілька чи кількадесят моментів сексуального приниження, навіть не конкретними хлопцями, а системою.
Про. Багато про що.
І от що я думаю - наше суспільство, звісно, задихнеться від вишивок і гайок. Точно задихнеться.
Але.
Але якщо посадити пару сотнь/тисяч людей на ручне сортування сміття на заводах. Якщо не палити все підряд і разом. Якщо в наших містах люди не дихатимуть діоксином. Тоді маленьких національних українців народиться трохи більше.
Але якщо відправити кілька мільйонів людей на поля вручнеу збирати колорадських жуків з картоплі. Якщо в магазинах продаватиметься картопля з трохи меншим вмістом пестицидів. Тоді маленькі національні українці будуть трохи здоровіші.
Якщо обєм ліцензійованого обсягу прийому в ВУЗи зменшити в 10 разів. Якщо вищу освіту отримуватимуть люди з інтелектом вищим, ніж у табуретки. В тому числі ВО в галузях медицини та педагогіки. ТО.
Хай навіть будуть менеджери та секретарки, мені не шкода. Тільки хай для них будуть спеціальні технікуми "Адміністрування та коммунікацій". Термін навчання - рік. Форма фінансування - контракт. ...І зарплата - як 2/3 зарплати сортувальника сміття чи збирача колорадських жуків. І ніякої красивої форми безплатно %). (Доречі, сортуванням сміття можна було б ідеально працевлаштувати БОМЖів.)
Іще я думаю про те, як вчора мені було холодно виходити на вулицю і я за годину знайшла в інеті тексти двох підручників з педагогіки більш-менш достатнього рівня + купа статей + величезна купа підручників різного рівня російською мовою. А потім я таки пішла до ВУЗу, добрела до бібліотеки і взяла там підручник, як всі нормальні студенти.
Новий, не з СССРівських часів. 2007 рік випуску, партія цих підручників була закуплена університетом десь три тижні назад - взятий на облік бібліотекою 5.11.08. І я навіть не можу сказати, що він жахливий. Він ніякий. От просто ніякий. (жахливий - це про книжки Підласого) По-перше, підручник не з педагогіки, це підручник про педагогіку. По-друге, 447 сотрінок, весь корисний зміст з яких можна було б вмістити на 15. По-третє, дуже важко написаний, неймовірної степені корявості побудова фраз, речень і логічних звязків у тексті. Нарешті, абсолютний нуль інформації, котра мала б прикладну користь.
А через 5 років половина моїх однокурсниць піде працювати за спеціальністю.
Педагогами.
Чи можливо зробити з цією системою щось, недориваючись до влади?
Це не риторичне питання.
ЗІ:
Пост і процитований комент:
http://mike67.livejournal.com/209964.html?thread=10069292#t10069292
Статті про менеджерів на ягуарах:
http://financist.org.ua/news/482
http://financist.org.ua/news/593
Tags: соціологічне
|
|
01:49 am
[Посилання] |
коми пропущені спеціяльно
Я є вираз на обличчі.
Я є вираз на своєму власному обличчі.
Я є вираз на твоєму обличчі в той момент коли ти на мене дивишся.
Я є вираз на твоєму обличчі в той момент коли ти мене боїшся.
Я є вираз на твоєму обличчі в той момет коли ти про мене думаєш.
Я є вираз на твоєму обличчі в той момент коли ти до мене говориш.
Я є відображення вулиці в твоїх очах в той момет коли я там не відображаюся але я поруч.
Я є запах мого волосся в той момент коли наші ребра дотикаються крізь одяг. На вулиці, котра відображається в твоїх очах.
Я є твоє серцебиття в той момент коли ти не думаєш що я його відчуваю.
Я є подих котрий ти стримуєш.
Зараз я знаходжуся на кінчиках твоїх пальців. Ти відчуваєш?
Вже друга година ночі - я сиджу в оранжевій сукні і білих колготах. Теоретично, мені лінь перевдягатися. Насправді я сподобалася тобі сьогодні.
Я хочу подобатися тобі щодня поки житиму.
Я ж подобаюся тобі, правда?
Якщо десь немає твоєї шкіри, там немає мене.
Я є злива.
Я є вода, котра стікає по обличчям.
Я є вода, котра стікає по виразам, котрі на обличчях.
Я є вода, котра під час зливи стікає по виразам, котрі є на обличчях під час зливи. (Щоб ніхто нічого такого не подумав: ці вирази щасливі.)
Моє життя є ця вода.
Вона тече дуже-дуже швидко (стрімко).
Я боюся смерті.
Ти не зрадів, коли я сказала що рік освіти для мене нічого не значить.
Ти думаєш, що, коли я матиму диплом, я стану іншою (і тут кінь перекинувся красною дівчиною(с)), і буде новий виток, новий тип міжлюдських контактів (ти думаєш що інакше буде нецікаво?) і ти хочеш чекати 5 років але не 6?
Дурний, для мене 5 років - це пожизнєнно.
Ні, я не збираюся помирати).
Просто все моє життя десь таке і є.
Іще 5 років - іще одне життя.
Мій батько памятає імена і прізвища всіх своїх однокласників, і людей з паралельних класів.
А я памятаю одне прізвище і штук з п'ять імен. Іще декого впізнаю в обличчя, але не всіх.
Події старші 5 років - я їх знаю, але так, ніби подивилася кіно. В памяті є, але...
Ти забрав мою душу, сердце, тіло, думки і очі. (Порядок правильний?)
Вернув. Давно.
І я досить успішно борюся з думками накшталт "и зачем мне право моя душа если ей у тебя мой гость хорошо".
Але мабуть ми посидимо поруч тебе? Я дуже хочу щоб так було.
Забыл, Ышшо цитата:
Жги огонь, поджидай гостей,
Лей вино и стели постель!..
Тільки я не плестиму твою смерть.
Зараз грає: Агата Кристи - Два корабля, Мельница - Рапунцель, Прялка
|
[<< Previous 20 entries] |
